У науковій
психолого-педагогічній літературі існують такі поняття „підлітки групи ризику”.
Ці термини мають низку синонімічних визначень: „важкі”,
„проблемні”. „дезадаптовані”, „педагогічно занедбані”, „підлітки в соціально-
небезпечних умовах”, „підлітки у складній життєвій ситуації”, „підлітки із
проблемної сім’ї” тощо.
Отже, під терміном
„діти групи ризику” розуміють такі групи дітей:
з обтяженою спадковістю в плані алкоголізації,
наркотизації, психічних захворювань; з вираженими відхиленнями в характері,
поведінці; діти, які залишилися без піклування батьків через різні обставини;
педагогічно запущені діти з неблагополучних,конфліктуючих, асоціальних родин;
діти з родин, що потребують соціально-економічної й соціально- психологічної
допомоги й підтримки; діти з проявами соціальної й психолого-педагогічної
дезаптації .
Серед цінностей у дітей групи ризику на першому
місці - щасливе сімейне життя, на другому - матеріальне благополуччя, на
третьому - здоров’я.
У той же час ці цінності вважаються дітьми
недоступними в житті. Висока мета у поєднанні з недосяжністю породжує
внутрішній конфлікт, що стає одним з джерел стресу.
Як підкріплення втрати цінності освіти вони наводять
приклад життя тих, хто погано навчався або не навчався взагалі, а в житті досяг
успіхів (має торговельний намет, гараж, машину й т.п.).
Основними причинами готовності до наркотизації є
наступні обставини життя підлітків: пияцтво одного чи обох батьків; асоціальна
поведінка (дармоїдство, жебрацтво, злодійство, проституція та ін.); влаштування
на квартирі батьками осередків для кримінальних та асоціальних елементів;
сексуальне розбещення батьками власних дітей, торгівля ними; убивство одного з
батьків на очах дітей; відбування одним із батьків строку тюремного ув’язнення;
лікування одного з батьків від алкоголізму, психічного захворювання; жорстоке
поводження з дітьми (побиття з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, голод і
т.п.); залишення малолітніх дітей одних без їжі й води; відсутність даху над
головою, блукання разом із батьками без засобів до існування й відсутність
постійного місця проживання; втечі з дому, конфлікти з однолітками тощо. Традиційно розрізняють три основні групи факторів ризику:
психофізичні, соціальні, педагогічні. Більш детально їх можна поділити на такі
групи:
соціально-економічні
(зруйнування інституту сім’ї, багатодітні й неповні родини, неповнолітні
батьки, безробітні родини, сім’ї, що ведуть аморальний спосіб життя;
непристосованість до життя в суспільстві: відсутність життєвих перспектив у
підлітків, втеча, бродяжництво, неробство, злодійство, шахрайство, бійки,
убивства, спроби суїциду, агресивна поведінка, уживання спиртних напоїв,
наркотиків тощо);
психологічні (невірне виховання в родині, відчуження від соціального
середовища, неприйняття себе, невротичні реакції, емоційна нестійкість, неуспіх
соціальній адаптації, труднощі у спілкуванні, взаємодії з однолітками,
залучення до групи однолітків, які вживають наркотики й т. п.);
педагогічні (невідповідність змісту програм освітнього закладу й умов навчання дітей їх
психофізичним особливостям, темпу психічного розвитку дітей і темпу навчання,
перевага негативних оцінок, дезадаптованість до учбового процесу, відсутність
інтересу до навчання, закритість для позитивного досвіду, невідповідність
образу школяра й т.п.);
медико-біологічні (група здоров’я, складні та хронічні захворювання,
уроджені властивості, порушення в психічному й фізичному розвитку, патологія
вагітності та умови народження дитини, захворювання матері та її спосіб життя,
травми внутрішньоутробного розвитку й т.п.).
Виділяють кілька
причин наркоманії серед підлітків, тісно пов’язаних з соціально-економічною кризою
в нашій країні :
Дисфункціональна сім’я (алкоголізм чи наркоманія батьків, відсутність в сім’ї
емоційного контакту, складні матеріально-побутові умови, неповні сім’ї, сім’я,
що розпалася тощо).
Реклама
в засобах масової інформації. Активна реклама
напрямків молодіжної субкультури, пов’язаних з вживанням наркотичних та
психоактивних речовин (псевдоклубна культура, деякі музичні стилі: джангл,
рейв, „кислотний напрямок”), завуальована пропаганда легалізації наркотиків
деякими засобами масової інформації, пропаганда фірм, що нібито за декілька
днів зможуть зняти наркотичну залежність, тим самим формують у людей, особливо
далеких від медицини, оману про те, що на сучасними методиками можливо без
особливих труднощів вилікувати
наркоманію. Реклама, на жаль, належить до числа макрофакторів, попередити вплив
яких часом неможливо. Протистояти рекламі може тільки емоційно зрілий і
самодостатній підліток, що не відчуває емоційного дефіциту у відносинах з
однолітками та оточуючими дорослими людьми.
Біологічно-конституційні
фактори. Відхилення поведінки, які раніше вважалися
результатом недостатнього виховання, в багатьох випадках виявили свою
біологічну причину. Біологічні детермінанти зловживання наркотичними речовинами
пов’язані з: ускладненою спадковістю наркологічних чи психічних захворювань;
затримкою фізичного розвитку (особливо у юнаків); пізнім статевим дозріванням.
Медичні чинники (нейроінфекції в ранньому дитинстві, дитячі психічні травми, деякі
неонатологічні захворювання, вживання психоактивних препаратів за призначеннями
лікаря). Так, черепно- мозкові травми та пологова травма - напряму впливають на
функціональні можливості головного мозку, зменшуючи його здатність переносити
інтенсивні або тривалі навантаження, причому не тільки і не стільки в
інтелектуальній, скільки в емоційній сфері.
Неадекватна самооцінка(завищена або занижена), в якості можливого фактору
наркотизму, розглядається як вияв окремих характеристик домінуючого типу
акцентуації та вияв окремої умови, що сприяє наркотичній поведінці. Завищена
самооцінка характеризується очевидною переоцінкою власних сил і можливостей. Підліток
ставить перед собою завдання, виконати які він може не завжди, тим самим
вступає у протиріччя з оцінкою його іншими людьми. Занижена самооцінка знижує
рівень соціальних домагань особистості, сприяє розвитку невпевненості у власних
можливостях. Така самооцінка може супроводжуватись складними
емоційними переживаннями, депресивним станом або внутрішнім конфліктом
особистості, що компенсується вживанням алкоголю або наркотиків .
Наслідування
у поведінці. У ситуаціях підліткового наркотизму
цікавість до наркотиків пов’ язана з підвищеним прагненням неповнолітніх до
наслідування деяким модним молодіжним напрямкам, з їх потягами до
екстремальної, забороненої діяльності у неформальних підліткових групах
(екстравагантний одяг, алкоголь, наркотики тощо).
Вікові особливості підлітків являються домінуючим
психологічним фактором виникнення потреби в наркотичних речовинах. Перша проба
наркотику може детермінуватися одним чи декількома зовнішніми або внутрішніми
факторами, але в переважній більшості інтерес до різних наркотиків і їхньої
дії, пояснюється непереборною дитячою цікавістю та бажанням наслідувати. У
підлітковому віці провідним видом діяльності є особистісне спілкування. Бажання
відчути та продемонструвати незалежність від дорослих, здобути прийнятне місце
серед ровесників, заслужити їхні повагу, схвалення великою мірою визначають
поведінку підлітка: багато часу проводять поза межами дому чи школи, помітні
суттєві зміни в одязі, з’ являється молодіжний сленг, демонстративне або конфліктне
ставлення до дорослих, порушення дисципліни та зниження інтересу до навчання. У
цей період батькам, педагогам потрібно бути уважними і не недооцінювати
схильності дітей до таких впливів.
Незалежно від виду наркотиків, ранніми
ознаками їх вживання можуть бути наступні зміни у поведінці, характері та
фізіології підлітків:
Різка зміна поведінки: втрата ентузіазму, байдужість, безініціативність,
необгрунтована агресивність, злобність, поява скритності, замкнутості,
самотності, безпідставні швидкі зміни настрою, наростає брехливість; втрата
інтересу (цікавості) до навчання, праці, захоплень, телебачення; постійні
прогули у школі, зниження успішності в навчанні; безпідставне зникнення з дому
на досить тривалий час, зміна кола друзів, неохайність, прояви брехливості,
відчуженості; зникнення цінних речей та грошей з дому, дрібні крадіжки коштів у
рідних та знайомих, виникнення боргу; поява в лексиконі нових жаргонних слів:
баян, колеса, драп, трава, план, дур, трамал, ширка, прихід, вінт, джеф, гера,
кокс.
Предмети:
поява у підлітка таких хімічних речовин як: оцет, питна сода, марганцівка, йод,
ацетон та інші розчинники; пластмасових чи скляних флаконів з невідомою
речовиною; знаходження у підлітка шприців, голок, гумових джгутів, закопчених
ложечок, фольги, бинтів, шматків вати, кальянів, самокруток, целофанових
пакетів, клею, наркотичних засобів га психотропних речовин (подрібнених речовин
рослинного походження від світло-зеленого до коричневого кольору із характерним
запахом, таблеток тощо).
Фізіологічні ознаки: наявність у підлітків слідів від ін’єкцій у будь- яких
частинах тіла, особливо на передпліччі, поява незвичайного запаху з рота, від
тіла та одягу (запах хімікатів, розчинників, клею); коливання кольору шкіри
(різко бліда, сірувата), вона стає сухою або хворобливо жирною („сальний
наліт”); розлади здоров’я - поява хронічної нежиті, безпричинне замерзання та
тремтіння; коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до
розміру „булавкової головки”); розлади сну - безсоння або надзвичайно тривалий
сон, сон вдень, важке пробудження та засинання, тяжкий сон;розлади апетиту -
різке підвищення апетиту або його відсутність, прийом значної кількості
солодощів, поява надзвичайної спраги .
Звичайно, наявність
однієї або декількох з вказаних вище ознак не дає підстави для ствердження
того, що підліток вже вживає наркотичні речовини, однак це повинно спонукати
педагогів, соціальних педагогів та батьків дитини вжити запобіжних заходів.
