9 січня 2024 р.

Війна за СВІЙ шлях.

 Ще з давніх часів українці боролися за свою незалежність, за свій шлях вільних людей. За часів Київської Русі та Речі Посполитої наші предки захищали свою ідентичність. Згодом у 1991 році Україна проголосила свою незалежність, продемонструвавши іншим країнам свою силу і здатність досягати поставленої мети. На жаль, українці вимушені продовжувати свою боротьбу за свободу і тепер. З 2014 року в нашій країні йде війна за право України йти своїм шляхом, за можливість зайняти своє гідне місце серед розвинутих, демократичних країн світу. 

Але в кожної людини є свій «фронт». Хтось воює, захищаючи нашу країну, хтось займається волонтерством, допомагаючи військовим і постраждалим цивільним, хтось веде боротьбу за своє життя та здоров’я, хтось навчає школярів і студентів, щоб вони мали можливість обрати та побудувати свій шлях. Кожна людина унікальна своїми мріями та цілями, і кожен вимушений долати виклики, які встають на його шляху до мети. В майбутньому хтось стане лікарем, біологом, істориком, археологом, хіміком, інженером і допоможе рухатись вперед своїй країні та світу. Але, жодний шлях до мети не буває безхмарним і в боротьбі за неї в людині загартовуються найкращі риси: цілеспрямованість, сила волі, вміння працювати в команді та допомагати іншим.

Я також веду «боротьбу» за своє майбутнє. Попри вибухи та відключення світла я навчаюсь і намагаюся вдосконалюватися. Як тільки з’явилася можливість, я відновила заняття танцями і мрію пов’язати з ними майбутнє. Займаючись своєю улюбленою справою ми з подвоєними зусиллями перемагаємо всі перешкоди на шляху до реалізації своїх цілей, будуємо своє майбутнє і майбутнє нашої рідної неньки України.

Кожного дня намагайтеся стати краще і, як сказав великий Кобзар: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!» Ці слова стали для багатьох квінтесенцію існування і надихнули на боротьбу як з зовнішніми, так і внутрішніми ворогами, яка обов’язково закінчиться перемогою!


8 січня 2024 р.

Знайомство з "Кобзарем" Тараса Шевченка.


 Як я дізналася про "Кобзар" Тараса Шевченка?

Вперше  дізналася про Тараса Шевченка від своєї бабусі. Пам'ятаю, що була дуже маленька - мені було десь п'ять років, може трошки більше, коли про Тараса Шевченка розповіла моя найулюбленіша бабуся.  Вона сказала, що то був видатний український поет і письменник, який жив дуже давно. А сама його знаменита книжка - "Кобзар". В цій книжці він написав свої найвідоміші вірші.

Потім вже в початковій школі, моїми наулюбленішими віршами стали : "Світає, край неба палає" та " Реве та стогне Дніпр широкий".  У цих віршах поет описав красу нашої рідної України.  Коли я їх читаю, то аж дух захоплює від величної мощі Дніпра, краси української природи. Я ніби уявляю себе маленьку - малесеньку на березі величезної річки. Бачу як сходить сонечко.  Ці вірші дуже мене вразили і врізалися в пам'ять. Також у Тараса Шевченка є вірш " Садок вишневий коло хати". Він мені теж дуже подобається. Я собі уявляю сільську хатинку та квітучі вишеньки, які ростуть біля неї.  І соловейка, який співає чудову пісню. Зараз, коли наша країна знаходиться у стані війни, цей віршик заспокоює мене.  Почуваюся трохи краще.

Дякую тобі, моя рідненька бабуся, за знайомство з "Кобзарем"!