Чорна перлина
Перли – не самоцвіти, але красою та блиском не поступаються перед ними. Перлина складається з аргоніту – вуглекислого кальцію і незначної кількості органічних речовин. Через те вона недовговічна. “Живе” перлина півтораста-двісті років, тоді блякне, тьмяніє і розсипається на порох.
Зароджується перлина у невеликій двійчастій скойці при попаданні під мантію молюска піщинки, уламочка мушлі чи якоїсь дрібної водяної істоти. Подразнюючи слизову оболонку, сторонній предмет змушує молюска виділяти перламутр, який поступово огортає непроханого гостя. Через кілька років у мушлі утворюється кулька. Це і є перлина.
Найкращі, великі добірні перлини споконвіку добувають в Індійському океані, у Персидській затоці , біля берегів Західної Африки, а також у Жовтому та Червоному морях.
Здавна перли добували і на території нашої країни. Ще на початку ХVІ століття у Кафі (Феодосії) купували “кафимські зерна”. Та ці морські перли були дрібні, нерівні, і їх використовували головним чином для оправи ікон та оздоблення священницьких риз.
На відміну від самоцвітів, перли не потребують огранки та полірування.
Добувати їх теж порівняно нескладно – усе залежить від спритності плавця.
У давні часи знайти туземця-нирця було вкрай важко. Ніхто не хотів опинитися в пащі акули. Через те в Індійському океані до цього змушували засуджених до страти злочинців.
Роль катів виконували акули, і хоч як добре плавав приречений, присуд врешті-решт збувався... Втім з-поміж усіх акул (а їх понад 100 видів) на людей нападає переважно блакитна та й то якщо довго не знаходить придатного харчу.
Минали століття, і добування перлин стало вигідним промислом. Ось як, приміром, діставали перлини з дна Персидської затоки у ХІХ столітті.
У човнах сиділо по двоє. Посеред човна приладнували колесо з намотаною на нього мотузкою. До кінця мотузки кріпили корзину з каменем. Човен зупиняли у місці, глибина якого не перевищувала 15-20 метрів. Коли лунав сигнал - гарматний постріл, лови перлових скойок розпочинались.
Нирець брав до рук корзину і стрибав у глибину. Завдяки вантажу – каменю, він спускався швидко. Протягом 45-50 секунд нирець устигав одколупити від підводних скель кілька скойок і кинути в корзину. Піднявшись, нирець із хвилину відпочивав у човні, тоді знову кидався у воду. Через деякий час його заступав товариш.
Біля берегів Західної Африки перлини здобували негри. Європейці- колонізатори за безцінь скуповували в них чудові – круглі й грушоподібні - величезні перлини. Пізніше колонізатори знайшли тут товар ще вигідніший за перли. Це були люди. З ХVІІ століття тут велася жвава торгівля “живим товаром”.
Саме в той час виникла легенда про чорну перлину.
У Сенегалі жив юнак на ім’я Зігуінчар. Якось у джунглях його схопили, привели на берег і кинули у галеру до інших невольників. Білий хазяїн дав йому весло і наказав гребти.
Коли галера вийшла у море, Зігуінчар довго дивився, як віддаляється рідний берег. От уже не видно хатин, пальм... Нарешті й сам берег зник за обрієм.
Невольнику хотілось кричати, ридати, битися головою об борт човна... Але сліз не було. Одна-однісінька сльозина збігла по чорній щоці і впала у воду. Звичайно, вона легко розчинилася б у безмежному океані, якби не була солоніша й важча за морську воду. І гірка сльоза чорного раба повільно опустилася на дно.
Перлова скойка привітно розтулила стулки своєї хатки, і сльозинка впала в них, ніби монета в гаманець.
-Вибачте, ваша ясновельможносте, - запитала перлова скойка. – що спонукало вас опуститися на наше дно?
- Я не ясновельможність. Я всього лише сльоза раба Зігуінчара. Прошу вас, прихистіть мене...
- Гаразд, - сказала перлова скойка, заховайтесь під мою мантію, а я огортатиму вас справжнім перламутром. За сім років ви станете великою гарною перлиною. Якщо ви сльоза білої людини, то будете білою, рожевою або блакитнуватою, якщо жовтої – то й ви матимете жовте забарвлення. Якщо ж ви сльоза людини чорної – ви станете найпрекраснішою в світі чорною перлиною!
І скойка замкнула стулки своєї перламутрової хатки. А через сім років, як вона і обіцяла, сльозина Зігуінчара стала великою блискотливою чорною перлиною.
Кажуть, нині вона сяє в короні англійської королеви Єлизавети. І коли правнуки тих давніх работорговців уклоняються королеві, вони схиляються перед сльозою чорного раба . (За Р.Валаєвим; 640 сл.)
Вибрати правильну відповідь на кожне із запитань:
1.Перлина “живе” протягом
а) п’ятдесяти – ста років;
б) півтораста-двісті років;
в) двохсот – трьохсот років;
г) п’ятисот років.
2.Перлина утворюється протягом
а) року;
б) п’яти років;
в) семи років;
г) двадцяти і більше років.
3.Найкращі перлини добувають
а) У Чорному, Жовтому та Червоному морях;
б) У Чорному, Білому на Червоному морях;
в) в Індійському океані, у Персидській затоці, біля
берегів Західної Африки, а також у Жовтому та Червоному морях;
г) у Тихому океані, у протоці Ламанш, у Жовтому та Червоному морях.
4.У давні часи знайти туземця-нирця було важко
а) через надмірну глибину, на якій здобували перлини;
б) через страх восьминогів;
в) через страх акул;
г) через високі податки на промисел.
5.У ХІХ столітті перлини здобували на глибині
а) 15-20 метрів;
б) 50-80 метрів;
в) 100- 200 метрів;
г) 300 метрів і більше.
6.Нирець перебуває під водою протягом
а) 20 секунд;
б) 30-40 секунд;
в) 45-50 секунд;
г) 60-80 секунд.
7.В давні часи добувати перлини в Індійському океані змушували
а) дітей;
б) слуг;
в) жерців;
г) злочинців.
8.Легенда про чорну перлину виникла
а) у ХV ст.;
б) у ХVІІ ст.;
в) у ХІХ ст.;
г) у ХХ ст.
9.За легендою, на чорну перлину перетворилася сльоза невольника із
а) Зімбабве;
б) Конго;
в) Сенегалу;
г) Гаїті.
10.Нині чорна перлина-сльоза прикрашає
а) шапку Мономаха;
б) тіару папи римського;
в) корону королеви Єлизавети;
г) корону князя Монако.
11.Головна думка легенди про чорну перлину така:
а) найкрасивіші й найвишуканіші прикраси утворюються із найнесподіваніших речей;
б) краса і вишуканість спроможна увіковічнити навіть пам’ять про раба;
в) морська скойка виявилась далекогляднішою за рабовласників, які не бачили, яку користь можуть мати з чорного раба;
г) на найбільшу повагу заслуговує людська туга за волею й батьківщиною.
12.Перли складаються
а) з марганцевокислого калію та органічних речовин;
б) з вуглекислого кальцію та органічних речовин;
в) з вуглецю та кисню;
г) з магнію та окису міді.
