Контрольне аудіювання тексту художнього стилю.

 І. Контрольне читання  тексту монологічного характеру художнього стилю.

Такий у нього й батько був

  Не вузькою, щоб не можна було возами роз’їхатися, і не широкою, щоб не надривати голос і легко можна було докричатися до сусіда напроти, йду рідною вулицею і читаю прізвища на хатніх причілках. 

   Першим чітко вирізняється на облупленому номері – Тугай. Видно, недавно наведено білилом. Вигоряло цього літа усе, навіть прізвища. Пригадую, клопітно йому, Кирилові, з отим прізвищем. Усе перепитують – яка перша буква. «Ти!» – чомусь кричав Кирило і вказував перстом на того, хто перепитував. 

   Далі – Недайбоженко. Але то лише прізвище таке. Божаться вуличани, що перед «недай» ще й «та» стояло, а коли записували їхнього прадіда на турецьку – підкоротили прізвище для зручності. Теперішні Недайбоженки – вштиві, безвредні люди. Може, саме прізвище й робило їх такими. Щоб не дорікали: бач – у них і прізвище таке, що не дай Бог! 

  Панібудьласка. Це – відразу за Недайбоженками. Ото вже невідповідність, я вам скажу. Мов би позбиткувався той, хто прізвища роздавав. Не те щоб хоч вирвалося колись оте «будь ласка». Це я про Петра. Однолітки ми з ним. Може, до і після нього зовсім інші Панібудьласки були. А цей, було, як сказати щось хотів, то, щоб привернути увагу – затирить під ребро. А коли згоден, то обов’язково вгилить по плечу: згода! Але коли на людях називали його прізвище, Петро підхоплювався і завчено промовляв: «Будь ласка». 

  Далі – Запнивітер. Той мав хату під прізвище. Його хата довжиною своєю прикривала степові нишпіркові вихорці, що шастали по кутках і завулках нашого краю. Макар пишався з того неабияк і, покурюючи цигарку, щоосені розповідав, як йому вдалося обставити хату соняшничинням та кукурудзинням, а ще між ними і стіною набити сухого листя. Натякав, бо хто ж здогадається, що то він і для усієї громади, що поза ним забудувалася, старався, запинав од вітру. 

  Перекотиполе – відразу ж за ним. Тому вітри мовби й на руку. Відтак перебивав Макара: «Укутуй, укутуй свою хатищу, аби у явдошенят зимою під носом ковзанки не…» І щоразу не доказував. Слова не міг підібрати. Чому явдошенят, а не макаренят, вуличани не допитувалися. 

  Іду отак собі й читаю: Неїжкаша, Рябокінь, Убийвовк, Нетудихата, Недобивайло, Галушка, Тягнирядно, Костогриз, Покотило, Нечитайло, Чуб. Не вулиця, а Запорізька Січ. 

  Довгоступ. Дід його покійний чи то вже так знався на ступах, чи то вже вони йому втовклися-впеклися замолоду, бо ступником по наймах ходив. На старість таке витівав з отими ступами… Це вже за моєї пам’яті. Підмовить когось із краян, поторгується для порядку, щоб чутки пішли – Довгоступ купує ступу. А потім назбирає парубчаків з усієї вулиці і ті, упріваючи, несуть селом незручну, неоковирну і важучу ступу. Внесуть її в двір, втягнуть під дах комори. Дід Митроха замірить мотузкою піл, затим ступище і ступилно, розпачливо розведе руками: 

– Не влізла, клята. Довгуювата. – «Ую» – дідом придумана частина слова. – На цей раз, мать, не купуватиму. Віднесіть, хлопці, де брали. 

  Спітніле парубоцтво, тепер вже найняте власником ступи, неуміло лаючись, аби набити ціну за перенесення, горбиться під ступою, а добросердні сусіди із-за тинів їх заспокоюють: 

– А що ж ви хотіли з того Митрохи? У нього й батько такий був. Той усе готовий саж для свиней приміряв між хлівцем та повіткою.

  Це ж іду я іще по один бік вулиці. Ба – знайомий причілок! Моє прізвище… Мені з ним, як кажуть поталанило!..

525 cлів                                                                                 

Леонід Вернигора 

ІІ. Виконання завдань тестового характеру за змістом прочитаного тексту.

1. Якою вулицею йшов автор: 

А. Сусідньою.

Б. Рідною.

В. Незнайомою.

Г. Невідомою.

2. Яким було перше прізвище, яке він прочитав?

А. Тугай.

Б. Бугай.

В. Пугай.

Г. Папай.

3. Недайбоженки були люди:

А. Ледачі.

Б. Добрі.

В. Безвредні.

Г. Забобонні.

4. Одразу за Недайбоженками жив:

А. Панебудьласка.

Б. Панібудьласка.

В. Перекотиполе.

Г. Довгоступ.

5. Запнивітер обсадив свою хату:

А.Соняшничинням і кукурудзинням.

Б. Чорнобривцями й мальвами.

В. Бузиною й вишнями.

Г. Калиною й берізками.

6. Між стіною своєї хати і насадженнями Запнивітер понапихав:

А. Землі.

Б. Дощечок.

В. Листя.

Г. Бур’яну.

7. Після Запнивітра жив:

А. Перекотиполе.

Б. Ряботінь.

В. Покотило.

Г. Тягнирядно.

8. Довгоступ купував ступи:

А. Широкі.

Б. Довгі.

В. Вузькі.

Г. Низькі.

9. Дід Довгоступ вигадав свою частину слова:

А. «Аю».

Б. «Ую».

В. «Гую».

Г. «Юю».

10. У  кого «…й батько таким був »: 

А. В Перекотиполя.

Б. Нечитайла.

В. Довгоступа.

Г. Недобивайла.

11. Напишіть якомога більше прізвищ, які ви прочитали в цьому творі. Які вам найбільше сподобалися і чому?( 1 бал)

12.Вигадайте цікаву історію походження вашого прізвища (6-8 речень). (1 бал)

Оцінювання завдань : кожна правильна відповідь -  1 бал.