Виховна година до дня пам'яті жертв Голодомору «Україна пам’ятає!».

Мета : ознайомлювати учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Хід виховної години

1. Слово вчителя

Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

2.Учні читають вірш ”Фрагмент пам'яті”

Учень № 1

 А люди біднії в село,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися в хатах,

Та й мруть….

Учень №2

Сумують комини без диму,

А за  городами за тином

Могили чорнії ростуть.

Учень №3

 Гробокопателі в селі

Волочуть трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини.

 Учень № 4

Дні минають,

Минають місяці.

Село навік замовкло, оніміло,

Кропивою поросло.

3.Слово вчителя :

Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.

4.Учні читають свідчення очевидців

Учень №5

” У 1933 році померла моя сестричка…, їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти…”

Микола Піскун, 1926 р. н., смт.Сиваське, Херсонська область.

 Учень № 6

”Когда мне было 12 лет, осудили за колоски меня маленького на 5 лет к тяжелым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одно спасенье: мыши наносили в норки запасы, землей обворачивали их в круглих кучках, а мы уже ее раздалбывали зимой и забирали эти запасы”.

Петро Оливка, 1921 р.н., смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область.

5.Слово вчителя :

Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей…” Якими були причини Голодомору?

Складовими політики Голодомору  були:

1)Насильне вилучення всіх продовольчих припасів

Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;

Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

2)Блокада мешканців окремих територій та всієї України:

Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – ”чорних дощок”. Занесення на 2 чорні дошки” колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України.

Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

Об'єктивна статистика про справжню кількість жертв голоду нині відсутня. До 1 грудня 1932р. облік жертв голодомору ніхто не вів. Саме тому не можуть історики по сьогоднішній день підрахувати справжню кількість жертв голодомору. А ще було знищено більш-менш об'єктивне джерело статистики - перепис населення за січень 1937р., яке показало зниження населення в країні на 15 млн. осіб. Учасників перепису було репресовано. Різні джерела називають різні цифри жертв голодомору в Україні - від 531 тис. осіб до 7 млн. 200тис. жертв. Не так давно дослідник Василевський дійшов висновку, що від геноциду по відношенню до українського народу у роки голоду 1932-1933 рр. загинуло 7 млн. 125 тис. 850 осіб. А одна з міжнародних конференцій на тему голодомору в Україні 1932-1933рр. дійшла висновку, що жертв було близько 10 млн.  Третина всіх померлих від голоду - це діти.  А куди віднести тих, хто зумів виїхати таки з голодних сіл, але прожити в місті так і не зміг, адже там була карткова система? І селяни, які не мали карток на продовольство, були приречені і в містах на голодну смерть, їх трупи регулярно збирали на вулицях українських міст і або ховали у братських могилах на цвинтарях, або складали у моргах лікарень для медичних експериментів. І до ніг кожного була прив'язана табличка з надписом «дистроф». Страшні роки були. Люди перетворювалися на звірів.  Так, їли люди людей. Одна жінка навіть рідну дитину з'їла, а потім з розуму зійшла. їли траву листя, качани кукурудзи без зерна. Часто пухли з голоду і вмирали. А кому вдалося віднайти шмат хліба і з'їсти всмак, теж вмирали від завороту кишок.  У той час, як українські селяни пухли і вмирали з голоду, за кордон вивозилися продовольство і, зокрема, таке потрібне для врятування голодуючих в Україні - зерно. В портах із - за відсутності спеціальних приміщень для зберігання зерна, воно лежало величезними горами просто неба, так-сяк накрите брезентом, і гнило, псувалося, бо не вистачало кораблів для його вивезення за кордон. Це ще один доказ геноциду влади проти свого народу.  Штучний голодомор в Україні визнано одним з найбільших актів геноциду, яке знало людство.

В Україні від Голодомору 1932-33 років найбільше постраждали жителі Київської та Харківської областей, у яких втрати через надсмертність у 1932-1934 роках досягають 190-200 осіб у розрахунку на 1 тис. населення.

Потім  за рівнем втрат ідуть Вінницька, Дніпропетровська, Одеська області  (від 102 до 126 осіб на 1 тис. населення).

Найменші втрати через Голодомор були у Чернігівській та Донецькій областях (54-91 осіб на 1 тис. населення).

За даними дослідників, демографічні наслідки Голодомору є достатньо відчутними й досі: якби не було голоду у 1932-1934 роках, чисельність населення Україні нині була б більшою на 4 млн осіб.

Харківський Меморіал Жертв Голодомору розташований біля транспортної розв'язки автомобільної траси «Харків — Москва» та міської окружної дороги, але територіально вже за містом — на території села Черкаська Лозова Дергачівського району, буквально в кілометрі від міської смуги.

Меморіал Жертв Голодомору було урочисто за участі Президента України Віктора Ющенка відкрито 19 листопада (День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій) 2008 року.

Комплекс складається з музею Голодомора, скульптурної композиції та зовнішніх інформаційних щитів зі світлинами жахіть Голодомору й ксерокопіями документів, зокрема секретних наказів тодішнього керівництва СРСР.

Центральне місце комплексу посідає скульптурна композиція заввишки 6 метрів, відлита з бронзи і встановлена на насипному кургані заввишки 10 метрів. Автор скульптор Олександр Рідний постарався передати в бронзі трагічне проникливе втілення відчаю української родини, яка залишилася сам на сам зі смертельним лихом голодної смерті — батько ще продовжує опиратися біді й у розпачі дивиться на північ, у бік Росії, а мати, втративши останню надію, здіймає у молитві руки до неба, до них горнеться двійко змучених діток, шукаючи бодай якогось захисту.